Словарь української мови (1924)/гуляка

by Борис Грінченко

◀ гуляй-городина

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуляка

гулякати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуля́ка, ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) ж. Правая чепіга. Прил. у.