Словарь української мови (1924)/гуменце

by Борис Грінченко

◀ гуменник

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуменце

гумнище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуме́нце, ця, с. 1) Ум. отъ гумно. Чуб. III. 251. 2) Тонзура у католическаго духовенства. 3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. I. 138.