Словарь української мови (1924)/гупнути

by Борис Грінченко

◀ гупати

Словарь української мови Борис Грінченко Г гупнути

гупотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гу́пнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить съ глухимъ звукомъ. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.