Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуркіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуркіт
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́ркіт, коту, м. Стукъ, грохотъ. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.