Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуркнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуркнути
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.