Словарь української мови (1924)/гуркнути

by Борис Грінченко

◀ гуркіт

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуркнути

гуркота ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.