Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуркота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуркота
Берлін: Українське слово, 1924

Гурко́та́, ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыканіе. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.