Словарь української мови (1924)/гуртовий

by Борис Грінченко

◀ гуртобранець

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуртовий

гурток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуртови́й, а́, е́. 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.