Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуртовий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуртовий
Берлін: Українське слово, 1924

Гуртови́й, а́, е́. 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.