Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гур-гур

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гур-гур
Берлін: Українське слово, 1924

Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. II. 160.