Словарь української мови (1924)/гусак

by Борис Грінченко

◀ гурчати

Словарь української мови Борис Грінченко Г гусак

гусаковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуса́к, ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. Нп. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.