Словарь української мови (1924)/гучно
| ◀ гучніти | Словарь української мови Г гучно |
гучок ▶ |
|
Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
| ◀ гучніти | Словарь української мови Борис Грінченко Г гучно |
гучок ▶ |
|
Словарь української мови — Г
гучно
Борис Грінченко
1924
Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.