Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гучно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гучно
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.