Словарь української мови (1924)/гучок

by Борис Грінченко

◀ гучно

Словарь української мови Борис Грінченко Г гучок

гушматок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135. 2) Игрушка: волчокъ. 3) Особаго рода игрушка изъ кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насѣк. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3. знач. и слѣд.