Словарь української мови (1924)/гілля
| ◀ гіллюка | Словарь української мови Г гілля |
гілляка ▶ |
|
I. Гілля́, лі́, ж. = Гілка. Як од гіллі одірвався. Ном. № 3150. Мов одірвалось од гіллі одно-однісіньке під тином. Шевч. 427. Ум. Гі́ллонька, гілля́чка, гілля́ченька. Та повій, вітроньку, підведи гіллоньку. Грин. III. 484. Ото гілляче́ньки із її руче́ньки. Рудан. I. 35. Хвалилася біла береза межи дубами своїми гіллячками. Чуб. III. 299.
II. Гі́лля́, ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Мет. 244. Ой дуб на березу гіллям похилився. Нп. Ум. Гі́ллячко. Дубок і опустив гіллячко. Грин. I. 148.