Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/двориченько

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двориченько
Берлін: Українське слово, 1924

Двори́ченько, ка, м. = Дворяченько. Ум. отъ дворяк. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання.... Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.