Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дворище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дворище
Берлін: Українське слово, 1924

Дво́рище, ща, с. Дворище, мѣсто, гдѣ былъ дворъ, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. К. Досв. 183. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило. МВ. I. 53.