Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/двійко

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двійко
Берлін: Українське слово, 1924

Двійко, чис. Ум. отъ двоє. І їх лиш тільки двійко було. Федьк. Грин. I. 203.