Словарь української мови (1924)/двійло

by Борис Грінченко

◀ двійко

Словарь української мови Борис Грінченко Д двійло

двійловий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дві́йло, ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76. 2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.