Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/двійник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двійник
Берлін: Українське слово, 1924

Двійник, ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.

Двійни́к, ка́, м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181.