Словарь української мови (1924)/деркач
| ◀ деріння | Словарь української мови Д деркач |
деркача ▶ |
|
Дерка́ч, ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627. 3) Названіе вола тонкаго и высокаго, съ подтянутымъ животомъ. КС. 1898. VII. 46. 4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. I. 112, 166, 167. 5) Родъ игры съ трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.