Словарь української мови (1924)/дешпіт
Зовнішній вигляд
◀ дешперувати | Словарь української мови Д дешпіт |
дещиця ▶ |
|
Де́шпіт, поту, м. Дебошъ, скандалъ. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.