Словарь української мови (1924)/дзвоник

by Борис Грінченко

◀ дзвонець

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзвоник

дзвонити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзво́ник, ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) мн. Дзво́ники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзво́ничок. Ком. II. 81.