Словарь української мови (1924)/диковина
Зовнішній вигляд
◀ дикість | Словарь української мови Д диковина |
диковинний ▶ |
|
Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.