Словарь української мови (1924)/диль

by Борис Грінченко

◀ дикція

Словарь української мови Борис Грінченко Д диль

дилювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Диль, ля, м. Имѣетъ и множ. число (дилі́), но употребляется и какъ собират. Толстые брусья, изъ которыхъ складываютъ стѣны хаты, колодца и пр., пластины. НВолын. у. МУЕ. III. 31. КС. 1883. I. 216. Ой у полі криниченька дильом дильована. Чуб. V. 157.