Словарь української мови (1924)/доба
| ◀ до | Словарь української мови Д доба |
добавити ▶ |
|
Доба́, би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. I. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. См. Діб.