Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/добалакати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
добалакати
Берлін: Українське слово, 1924

Добала́кати, каю, єш, гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у.