Словарь української мови (1924)/добиток
Зовнішній вигляд
◀ добити | Словарь української мови Д добиток |
добих ▶ |
|
Доби́ток, тку, м. Грабежъ, добываніе. А гайдамаки приїхали з добитків, аж нема того чоловіка; дуже вони здивувались. Рудч. Ск. II. 148.