Словарь української мови (1924)/добрість

by Борис Грінченко

◀ добріненький

Словарь української мови Борис Грінченко Д добрість

добріти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́брість, рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. П. 1. Я по добрості даю тобі. НВолын. у. Ма́ти до́брість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. У до́брості жи́ти з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. НВолын. у. По до́брости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.