Словарь української мови (1924)/довбати

by Борис Грінченко

◀ довбання

Словарь української мови Борис Грінченко Д довбати

довбатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.