Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/довжник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довжник
Берлін: Українське слово, 1924

Довжни́к, ка́, м. 1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.