Словарь української мови (1924)/довжник
Зовнішній вигляд
◀ довжити | Словарь української мови Д довжник |
довжок ▶ |
|
Довжни́к, ка́, м. 1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.