Словарь української мови (1924)/довжити

by Борис Грінченко

◀ довжиня

Словарь української мови Борис Грінченко Д довжити

довжник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́вжи́ти, жу, жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому Бог віку довжить. Черном. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по нивѣ въ длину ея. Нѣжин. у. НВолын. у. Чуб. VII. 400.