Словарь української мови (1924)/довічний
Зовнішній вигляд
◀ довірятися | Словарь української мови Д довічний |
довічно ▶ |
|
Дові́чний, а, е. Вѣчный, которому конца не будетъ. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Засни, серце, довічним сном! К. Досв. 50. Довішня отрута. Мет. 89.