Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/додаток

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
додаток
Берлін: Українське слово, 1924

Дода́ток, тку, м. Прибавленіе, добавленіе, прибавка. Нум міняться на коні! Кілько додатку хочете? Каменец. у. В дода́ток. Въ додачу; къ тому же, при томъ. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був великий характерник. Стор. I. 97. Ум. Дода́точок. І курочку дарую, а півничка в додаточку — люби мене, мій батечку. Млр. л. сб. 345.