Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доказ

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доказ
Берлін: Українське слово, 1924

До́каз, зу, м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. Каменец. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.