Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доканати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доканати
Берлін: Українське слово, 1924

Докана́ти, на́ю, єш, гл. 1) = Доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.