Словарь української мови (1924)/докорище

by Борис Грінченко

◀ докорити

Словарь української мови Борис Грінченко Д докорище

докоротати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доко́рище, ща, с. Упреки, укоры. Канев. у. От як опізниться прийти, то вже й єсть йому докорище од батька. Як зачнуть: ти до гульні проворний, а до роботи так ні. Та всяко, всяко. Пирят. у.