Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докоротати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докоротати
Берлін: Українське слово, 1924

Докорота́ти, та́ю, єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.