Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докука

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докука
Берлін: Українське слово, 1924

Доку́ка, ки, ж. Досада, хлопоты, надоѣдливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.