Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докуль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докуль
Берлін: Українське слово, 1924

До́куль, нар. = Докіль. І докуль чорт очі зав'язав, то дубину приготовив. Рудч. Ск. I. 64.