Словарь української мови (1924)/докупати

by Борис Грінченко

◀ докуль

Словарь української мови Борис Грінченко Д докупати

докупатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Докупа́ти. См. Докупувати.

II. Докупа́ти, па́ю, єш, сов. в. докупи́ти, плю́, пиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.