Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докупати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докупати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Докупа́ти. См. Докупувати.

II. Докупа́ти, па́ю, єш, сов. в. докупи́ти, плю́, пиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.