Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докуча

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докуча
Берлін: Українське слово, 1924

Доку́ча, чі, ж. = Докука. Стали раду радити, кого в некрути взяти; взяли би-сьмо багача, буде пану докуча. Чуб. V. 977.