Словарь української мови (1924)/долегати

by Борис Грінченко

◀ долатувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д долегати

долегливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Долега́ти, га́ю, єш, гл. 1) Донимать, досаждать. См. долігати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сина. Черном.