Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/долегати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
долегати
Берлін: Українське слово, 1924

Долега́ти, га́ю, єш, гл. 1) Донимать, досаждать. См. долігати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сина. Черном.