Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доложити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доложити
Берлін: Українське слово, 1924

Доложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959. 2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.