Словарь української мови (1924)/допинати
| ◀ допинання | Словарь української мови Д допинати |
допинатися ▶ |
|
Допина́ти, на́ю, єш, сов. в. допну́ти и доп'ясти́, пну́, не́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить натягиваніе. 2) — чого́. Добиваться, добиться чего. 3) Тибрить, стибрить, красть, украсть. А таки допне щось. НВолын. у. 4) Допекать, допечь, притискивать, притиснуть, поставить въ безвыходное положеніе. Сю весну як доп'яло, так і не дай Боже! Нема ні клаптя сіна й купити ніде. Волч. у.