Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/допинатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
допинатися
Берлін: Українське слово, 1924

Допина́тися, на́юся, єшся, сов. в. допну́тися и доп'ясти́ся, пну́ся, не́шся, гл. 1) Дотягиваться, дотянуться до чего-либо. Пнеться, пнеться та й допнулось ручкою до квітки. 2) Домогаться, добиваться, добиться. Попоп'явшись добренько, свого можна таки доп'ястись. О. 1862. I. 69.