Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доповняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доповняти
Берлін: Українське слово, 1924

Доповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. допо́внити, ню, ниш, гл. Дополнять, дополнить. З тії хмари дощик накрапає та синього моря доповняє. Мет. 446. АД. I. 99. Слізьми моря не доповниш.