Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/допрядати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
допрядати
Берлін: Українське слово, 1924

Допряда́ти, да́ю, єш, сов. в. допря́сти, ряду́, де́ш, гл. Допрядывать, допрясть. Ось допряду мички, та й будемо вечеряти. Харьк. у.