Словарь української мови (1924)/досвітчаний

by Борис Грінченко

◀ досвіток

Словарь української мови Борис Грінченко Д досвітчаний

досвітчанин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Досвітча́ний, а, е. 1) Предразсвѣтный. Сим. 185. 2) Сдѣланный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Досвітча́на ма́ти. Женщина, въ домѣ которой собираются до́світки. Борз. у.