Словарь української мови (1924)/дотепа

by Борис Грінченко

◀ дотеп

Словарь української мови Борис Грінченко Д дотепа

дотепер ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доте́па, пи, ж. 1) Способность, умѣнье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловѣкъ.