Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дотиль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дотиль
Берлін: Українське слово, 1924

До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876. Доти ходив, доки не наклав головою. Ном. № 10050.