Словарь української мови (1924)/доходитися
| ◀ доходити | Словарь української мови Д доходитися |
дохожалий ▶ |
|
Дохо́дитися, хо́джуся, дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, дешся, гл. 1) Приходить, прійти, доходить, дойти до чего, кого. Ді́йдеться ряд. Придетъ чередъ. Константиногр. у. 2) — до ко́го. Дойти, доходить до свѣдѣнія кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. I. 82. 3) безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. По́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будетъ. Кв. II. 100.
Доходи́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. Ном. № 8780. 2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. Ном. № 8234. 3) — чого́. Доходиться до бѣды, нажить бѣду. Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха. Млр. л. сб. 339.