Словарь української мови (1924)/дранка

by Борис Грінченко

◀ драничка

Словарь української мови Борис Грінченко Д дранка

драння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.